ISSN 2225-7543

УДК 339.13

 

Н.Г. Царук, ст. викладач

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут», м. Ніжин, Україна

АНАЛІТИЧНИЙ МОНІТОРИНГ РИНКУ ПРОДУКЦІЇ ОВОЧІВНИЦТВА

Подано методичні підходи до створення системи аналітичного моніторингу, яка синтезує результати спостереження з їх аналітичною оцінкою.

Ключові слова: ринок, моніторинг, аналіз, управлінське рішення, слабкий сигнал, превентивні заходи.

Поданы методические подходы к созданию системы аналитического мониторинга, которая синтезирует результаты наблюдения с их аналитической оценкой.

Ключевые слова: рынок, мониторинг, анализ, управленческое решение, слабый сигнал, превентивные мероприятия.

The methodical going is given near creation of the system of the analytical monitoring, which synthesizes the results of supervision with their analytical estimation.

Key words: market, monitoring, analysis, administrative decision, weak signal, preventive measures.

Постановка проблеми. Високу ефективність сучасної економіки забезпечує розвинутий цивiлiзований ринок як сфера товарного обміну за збалансованого спiввiдношення пропозиції та платоспроможного попиту на продукцію. Успішне функціонування ринку передбачає його моніторинг, тобто органiзацiю спостереження за ринком із використанням ряду показників: обсяг i швидкість продаж; основні покупці продукції овочівництва; мiсце купiвлi, частота купiвлi овочів різними групами споживачів; ринковi частки конкурентiв за типом продукції, що продається; ступінь насиченості ринку цією продукцією; iмiдж продукції, яка продається i за якою ведеться спостереження.

Метою монiторингу є виявлення вiдповiдностi параметрiв об’єкта спостереження бажаним i прийняття управлiнських рiшень, якi б забезпечували пiдтримання цих параметрiв у заданих межах. Розробка управлiнських рiшень щодо ринку продукції овочівництва ґрунтується на інформації моніторингового спостереження та результатах її аналізу. Останній є одним з основних методів пізнання складних явищ i процесiв шляхом реального чи умовного їх розчленування на системоутворюючi елементи, що є відправним для виявлення й оцiнки впливу рiзних чинникiв на кiлькiсно-якiсну змiну параметрiв об’єкта спостереження. Змiст управлiнських рiшень конкретизується специфiкою кожного етапу їх розробки, основними з яких є: виявлення i деталiзацiя проблеми (включаючи оцiнку iнтересiв зацiкавлених сторiн, тобто йдеться про персонiфiкацiю причин виникнення проблеми); формування можливих варiантiв рiшення з врахуванням реальних ресурсних обмежень; формування системи критеріїв для оцiнки розроблених варiантiв; оцiнка варiан­тiв рiшень за сформульованою системою критерiїв та вибiр найкращого з них; органiзацiя контролю за реалiзацією прийнятих управлiнських рiшень. Практика результативного управлiння пiдтверджує, що обґрунтованiсть рiшень i дiйовий контроль за їх виконанням можливi тiльки з використанням аналiтичної оцiнки, тобто оцiнки, здiйснюваної з оперативним врахуванням впливу рiзних чинникiв на формування результатiв реалiзацiї управлiнських рiшень.

Аналiз останнiх дослiджень і публікацій. Вивчення спецiальної лiтератури [1; 4; 8; 9] показує, що за сучасної органiзацiї монiторингу чiтко прослiдковуються два процеси, роздiленi в часi, а часто i в просторi, а саме власне процес спостереження i наступний процес – аналiз результатiв монiторингу. Такий методологiчний пiдхiд значно понижує результативнiсть управлiнських рiшень, у першу чергу, через неспiвпадання в часi виникнення проблеми (ситуацiї) та розробки заходiв з її вирiшення.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Саме лiквiдувати цю невiдповiднiсть може допомогти система аналiтичного монiторингу, яка передбачає максимальне виявлення під час спостереження фактичних i можливих змiн параметрiв об’єкта спостереження та прийняття превентивних управлiнських рiшень за слабкими сигналами, що максимально понижує ризики вiд реалiзацiї управлiнських рiшень i пiдвищує ефективнiсть врахування в управлiннi змiн ринкової ситуації.

Мета статті. Головною метою цієї статті є розробка системи аналiтичного монiторингу, яка б забезпечила збiр, обробку й аналiз даних про ринкову ситуацiю з одночасною кiлькiсно-якiсною оцiнкою i прогнозуванням впливу рiзних чинникiв на її змiну, що є передумовою прийняття обґрунтованих превентивних управлiнських рiшень з врахуванням фактичних чи передбачуваних змiн на ринку певних видiв продукції овочівництва.

Виклад основного матерiалу. Створюючи систему аналітичного монiторингу, слiд враховувати, що система як вiдокремлена цiлiснiсть може перебувати у статицi i динамiцi. Статику, по-сутi, оцiнюють за структурою об’єкта монiторингу (складом i спiввiдношенням структуроутворюючих елементiв). Динамiка є значно складнiшим станом системи, який пов’язаний iз функцiональними, а часто i структурними змiнами, якi супровожуються появою рiзних ситуацiй, з iнiцiйованих рiзними чинниками: ендогенними та екзогенними, мотивацією, характером ставлення до знарядь i предметiв працi, рiвнем забезпеченостi i використання ресурсiв, органiзацiєю виробництва i збуту продукції, сприйнятливiстю до iнновацiйних змiн, культурно-професiйним рiвнем i соцiопсихологiчною ментальнiстю працiвникiв, виконавською дисциплiною, рiвнем соцiального захисту i т. п. Несвоєчасне вирiшення ситуацiй може призвести до зниження продуктивностi працi, погiршення якостi, пiдвищення собiвартостi, зниження конкурентоспроможностi продукцiї, погiршення платоспроможностi пiдприємства, банкрутства, росту безробiття, зубожiння людей.

Зауважимо, що соцiально-економiчний розвиток суб'єктiв господарювання – це розмаїття взаємодiї рiзновертних чинникiв. Наприклад, для сiльськогосподарських товаровиробникiв можна видiлити чотири модулi чинникiв, що формують управлiнськi ситуацiї: мотивацiйний модуль вiдображає потреби людини – фiзичнi, безпеки, в контактах, у визнаннi, в самореалiзацiї, духовностi; модуль зовнiшнього середовища – соцiальнi, економiчнi, полiтичнi, правовi, природнi чинники; чинники внутрiшнього потенцiалу – земля, праця, капiтал (основний, оборотний, iнтелектуальний, бiологiчний, фiнансовий, енергетичний); продукуючий модуль – маркетинг, технологiя, технiка, органiзацiя, виробництво, збут, стимулювання.

Кожний чинник характеризується певними якiсними i кiлькiсними параметрами, причому вони неоднаковi для рiзних пiдсистем i рiвнiв управлiння, мають свої особливостi у рiзних органiзацiйно-правових формах господарювання, рiзних фазах стратегiчного розвитку пiдприємств, рiзних стадiях кругооберту продуктивних сил i т. п., залежать вiд причин виникнення ситуацiй, якi називають збуруючими чинниками.

Для вирiшення ситуацiй дуже важливо визначитись iз їх характером, за яким вони бувають стандартнi або функцiональнi, нестандартнi або ситуацiйнi; критичнi, передбачуванi, несподiванi; простi та проблемнi, добре структурованi, або кiлькiсно сформованi проблеми, в яких суттєвi залежностi виясненi дуже добре; неструктурованi, або якiсно вираженi проблеми, в яких описано важливiшi ресурси, ознаки i характеристики, а кiлькiснi залежностi мiж якими повнiстю невiдомi; слабоструктурованi, яким притаманнi як якiснi елементи, так i маловiдомi, невизначенi сторони, що в багатьох випадках є домiнуючими.

За аналітичними процедурами розрiзняють органiзацiйнi, економiчнi, технологiчнi, технiчнi, бiологiчнi, енергетичнi, екологiчнi, соцiальнi, правовi, психологiчнi та iншi ситуацiї.

Класифiкацiя ситуацiй допомагає систематизувати нашу уяву про них, чим прискорює їх пiзнання i прийняття обґрунтованих управлiнських рiшень з вирiшення виявлених ситуацiй.

Щодо ситуацiй на ринку продукції овочівництва, то вони найчастiше пов’язанi зi змiною ринкової кон’юнктури i ринкових умов, зумовлених макрочинниками: загальноекономiчною кон’юнктурою країни; структурними змiнами в економiцi; змiнами потреб споживачiв; змiнами полiтики цiн i показникiв її кредитної та валютно-фiнансової сфер; спiввiдношенням експорту-iмпорту овочевої продукції аналiзованого виду; появою нових овочевих ринкiв; та мiкрочинниками: обсяг виробництва, iнтенсивнiсть попиту i пропозицiї певних груп товарiв, їх конкурентоспроможнiсть, динамiка цiн i валютних курсiв тощо.

Однак незалежно вiд характеру ситуацiй, їх кiлькостi та розмаїття для прийняття рiшень з вирiшення проблем необхiдна iнформацiя. Традицiйно вважається, що основою iнформацiйної бази є данi бухгалтерського облiку (фiнансового, управлiнського i податкового) та показники фiнансової звiтностi. Проте за сучасної органiзацiї облiку не вся необхiдна iнформацiя є його об’єктом. Частина iнформацiї є в позаоблiкових джерелах – матерiали попереднiх аналiзiв, перевiрок, внутрiшнього контролю й аудиту, ревiзiй, пояснювальнi записки спiвробiтникiв пiдприємств, плани, лiмiти, зовнiшня iнформацiя-законодавство, постанови уряду і розпорядження відомств тощо. Слiд зауважити, що в сьогоднiшнiх умовах нормативно-законодавча база досить динамiчна, постiйно актуалiзується, що ускладнює роботу аналiтика, який повинен не тільки враховувати сучасний стан ситуацiї, а й моделювати її розвиток з врахуванням майбутнiх можливих змiн.

У нашому випадку монiторингу ринку продукції овочівництва, особливу увагу треба звертати на iнформацiю про ринкову кон’юнктуру. Інформацiя дозволяє оцiнювати ситуацiю на ринку конкретного виду овочів; розраховувати основнi показники ринку – обсяг, мiсткiсть, загальнi данi про виробництво, iмпорту та експорту цього виду товару; визначати основних гравцiв на ринку, оцiнювати тенденцiї розвитку ринку аналiзованого виду овочів; проводити конкурентний аналiз, а саме розраховувати основнi показники дiяльностi конкурентiв, оцiнювати способи, використовуванi ними для просування продукції, визначитись з можливою перспективою їх розвитку; оцiнювати майбутнiх покупцiв аналiзованого виду продукції овочівництва. Джерелами такої iнформацiї, крiм внутрiшньогосподарської iнформацiї товаровиробникiв, є матерiали перiодичної преси, яка публiкує звiти великих фiрм, данi про випуск окремих видiв продукцiї, обсяги i напрями капiтальних вкладень, експортно-iмпортнi угоди, корпоративну полiтику i кадровi перестановки. Крiм того, потужнi гравцi ринку публiкують дуже важливi данi про свою дiяльнiсть – рiчнi фiнансовi звiти, рiзнi проспекти про поточну дiяльнiсть i перспективу розвитку, каталоги випуску продукцiї тощо.

Наявнiсть такої iнформацiї є передумовою аналiтичної оцiнки ситуацiї та прийняття рiшень з її вирiшення, тобто йдеться про реалiзацiю аналiтичної функцiї менеджменту, ефективнiсть якої залежить вiд дотримання її стадiй: розпiзнавання, дiагноз, прогноз [6]. Розпiзнавання ситуацiї забезпечує попередню оцiнку характеру змiн i формування висновкiв про доцiльнiсть i можливiсть змiни окремих параметрiв аналiзованого об’єкта (явища, процесу) та визначення меж цих змiн i необхiднiсть поглибленого винчення, яке здiйснюють на стадiї дiагнозу. Дiагностика, сконцентрувавши увагу на першопричинах змiн, пропонує багатоварiантнi схеми вирiшення ситуацiї та сценарiї можливих кiлькiсно-якiсних змiн аналiзованого об’єкта, тобто йдеться про стадiю прогнозування, на результатах якого i ґрунтується нове управлiнське рiшення.

Ефективнiсть аналiтичної оцiнки залежить i вiд того, на якому етапi розпiзнали ситуацiю. Такими етапами є триада: «слабкий сигнал – симптом – проблема». Традицiйний пiдхiд аналiтичного осмислення ситуацiї в кращому випадку починається з виявлення симптомiв проблем, а в бiльшостi має справу з оцiнкою проблеми, яка вже виникла. Це призводить до того, що реакцiя на проблему є запiзнiлою, чим понижується ефективнiсть управлiнського рiшення. Тому систему розпiзнавання доцiльно побудувати таким чином, щоб можна було виявити ситуацiю в станi її зародження. Така система розпiзнавання базується на основi виявлення слабких сигналiв. Наука не запропонувала надiйної методики розпiзнавання проблеми на етапi слабкого сигналу, а методологiя аналiзу є такою, що розпiзнавання в бiльшостi ґрунтується на застосуваннi емпiричних способiв з використанням фiксованої iнформацiї, зокрема, оцiнки вiдхилення середніх, абсолютних i вiдносних величин, тенденцiй змiни аналiзованих показникiв тощо.

З’ясуванню етапiв розпiзнавання ситуацiй деякою мiрою може допомагати таке припущення, що слабким сигналом можна вважати стале відхилення фактичного показника вiд нормативного (бажаного, запланованого) в межах до 10 %, якщо вiдхилення становить 10-30 % – йдеться вже про симптом, а понад 30 % – за проблему. Проте в сьогоднiшнiх умовах динамiчних, часто не передбачуваних змiн такий пiдхiд не завжди дає змогу своєчасно розпiзнавати ситуацiю, особливо за слабкими сигналами. Виходом з цього становища є пiдбiр таких методичних способiв i прийомiв, якi б дозволяли своєчасно виявити й уяснити ситуацiю, що забезпечило б оперативне реагування на неї суб’єкта управлiння. З арсеналу способiв такими є абстрактнологiчнi, експертнi, економiко-статистичнi (стохастичнi) та iн.

Абстрактно-логiчнi прийоми ґрунтуються на способi абстрагування i передбачають абстрагування ситуацiї, вiдображення мовою образiв, асоцiативного пошуку, за якого використовують аналогiю i гемологiю. Ефективнiсть цих прийомiв пiдсилюється за умови активного дiалогу ,,аналітик - ЕОМ”, який ґрунтується на використаннi iдей апарату теорiї переваг, суб’єктивної ймовiрностi, нечiтких множин, теорiї образiв, теорiї iдентифiкацiї тощо.

Стадiя дiагнозу найважливiша в системi осмислення причин, рушiйних сил, умов i обставин виникнення ситуацiй. Основними способами для дослiджень, виконуваних на цiй стадiї, є системний аналiз, економiчнi способи та iн.

Прийоми системного аналiзу доповнюють системно-динамiчними, що застосовують під час аналiзу складних iєрархiчних систем, яким є ринок товарiв. Вони допомагають з’ясувати як горизонтальнi, так i вертикальнi взаємозв’язки мiж елементами системи, прямi й зворотнi зв’язки мiж аналiзованими рiвнями.

Недостатньо розроблена i прогнозна стадiя аналiзу. У монографiях i пiдручниках з економiчного аналiзу розробки на майбутнє (так званi резерви) розглядаються як вiдхилення вiд нормативiв чи показникiв iнших пiдприємств i практично не обґрунтовується можливiсть їх використання аналiзованими об’єктами, особливо в умовах значних динамiчних змiн, непередбачуваностi змiни зовнiшнього середовища, що вимагає прийняття рiшень із пiдвищеним рiвнем ризику i невизначеностi.

Для сучасного менеджменту дуже важливо, щоб передбачення були надiйними, своєчасними i мали практичну спрямованiсть. Найчастiше для цього застосовують екстраполяцiю, яка ґрунтується на економiко-статистичних прийомах, евристичних прийомах, теорiї прийняття рiшень тощо.

Під час застосування екстраполяцiї треба враховувати, що прогнознi параметри не повиннi виходити за межi вхiдної ,,якостi” системи, а також особливостi при модифiкацiях її прийомiв. Так, в аналоговiй формi екстраполяцiї використовують моделi з ,,перших принципiв”, коли параметри моделi можуть мати певний змiст; у феноменологiчнiй формi апроксимацiя здiйснюсться полiномами або iншими адекватними функцiями на основi даних, якi є за попереднi перiоди часу.

Для екстраполяцiї можна застосовувати рiзнi класи функцiй: полiноми, експоненти, логiстичнi залежностi; перiодичнi функцiї i т. п. Вибiр конкретного виду апроксимацiйної функцiї залежить вiд характеру поведiнки системи в прогнозному перiодi i вибору стратегiї її розвитку в майбутньому (рiвномiрнiсть, прискорення i т. п.). Залежно вiд конкретних умов вирiшення ситуацiїї застосовують рiзнi види апроксимацiї i рiзнi методологiчнi пiдходи. Так, за наявностi кiлькох динамiчних рядiв доцiльно проводити дисперсiйний аналiз. За наявностi значних масивiв даних статистичного характеру – стохастичну апроксимацiю, для виявлення впливу перiодичних факторiв – спектральний аналiз, а для виявлення ,,прихованих” параметрiв – факторний аналiз. Використовуючи результати екстраполяцiї, треба мати на увазi, що вони можуть залежати вiд вдалого вибору аналiтиком форми апроксимацiйної функцiї, що пов’язане з повнотою оцiнки характеру поведiнки системи та її взаємодiї iз зовнiшнiм середовищем i похибкою апроксимацiїї, яка зумовлюється повнотою i достовiрнiстю вихiдних даних. Останнє зауваження особливо суттєве для феноменологiчної екстраполяцiї, оскiльки, використовуючи данi за значний минулий промiжок часу, можна одержати викривлену залежнiсть у зв’язку з тим, що не враховуються якiснi ,,стрибки” в майбутньому. Збiльшується ймовiрнiсть помилки апроксимацiї i під час використання невеликих за тривалiстю часу масивiв даних. Стосовно прогнозування розвитку ринку продукції овочівництва, екстраполяцiя частiше може використовуватися для опису змiн основних параметрiв системи i для характеристики системи в цiлому.

Рiзновидом цiєї групи прийомiв є так звана екстраполяцiя обгинаючою кривою, яка дещо враховує якiснi змiни розвитку процесiв, явищ, систем. У сучасному викладi вона ґрунтується на використаннi теорiї сплайн-проксимацiї. Перспективною є можливiсть застосування результатiв, одержаних у теорiї катастроф, що дає змогу «моделювати» стрибки в розвитку аналiзованої системи. У цьому випадку галузь застосування екстраполяцiйних прийомiв може бути розширена й охоплювати кiлька перiодiв якiсної змiни стану системи. Умова застосування теорiї катастроф – можливiсть формалiзованого опису об’єкта i наявнiсть значного обсягу даних про поведiнку в ретроспективi. До цих прийомiв приєднуються iдеї побудови моделей складних систем, що ґрунтуються на загальнiй теорiї кооперативних явищ - синергетицi, що вiдкриває новi можливостi моделювання розвитку систем на основi якiсного аналiзу.

Досить широкого використання під час оцiнювання ситуацiй набувають евристичнi прийоми, якi ґрунтуються на моделюваннi процесу мислення людини (моделi гнучкого управлiння) i використаннi евристик (якiсно-ситуацiйних способiв розв’язання завдань). Евристики – це iтерацiйнi процедури, якi шляхом послiдовних крокiв забезпечують вирiшення завдань. Особливо ефективними евристичнi прийоми є для вирiшення слабкоструктуризованих завдань, якi не можуть бути формалiзованi кiлькiсними параметрами. Їх застосування передбачає глибокий аналiз ситуацiй; виявлення обмежень, вiд яких залежить результат; визначення особливостей i слабких сторiн, якi вимагають використання додаткових засобiв i шляхiв їх посилення; моделювання ситуацій i можливих наслiдкiв під час використання кiлькох правил встановлення прiоритетiв для одержання найкращого рiшення. У завданнях з обґрунтування розвитку ринку евристичнi прийоми допомагають сформулювати концепції та ув’язати їх з можливими засобами реалiзацiї, особливо в умовах ускладнення управлiння соцiально-економiчними процесами, зумовеного ентропією, що спостерiгається під час трансформування економiки країни в ринкову.

Обґрунтуванню управлiнських рiшень з вирiшення ситуацiй допомагає теорiя прий­няття рiшень, яка деякою мiрою акумулює переваги системного аналiзу, екстраполiцiї, евристичних прийомiв тощо. Вона ґрунтується на використаннi рiзних моделей як одноцільових, так i багатоцiльових. До одноцiльових (однокритерiальних) належать моделi типу затрати-випуск, функцiонально-вартiсний аналiз, а до багатоцiльових – багатомiрнi функцiї (адитивнi i мультиплiкативнi), багатомiрне шкалювання, кластерний аналiз та iн.

Застосування моделi «затрати-випуск» пов’язане з розрахунком одного економiчного критерiю, який виражається рiзницею чи вiдношенням мiж виробництвом продукцiї (прибутком чи iншими результативними показниками) та витратами, тобто входом i виходом системи. Однак спiрним у цiй моделi є питання вибору норми дисконтування й оцiнки вторинного виходу (результату). При використаннi моделi «затрати-випуск» порівняння проводиться мiж ступенем досягнення цiлей i витратами. Послiдовнiсть дій може бути такою: встановлюється міра виходу системи і визначається основний показник, який характеризує її якiсть; оцiнюються можливостi одержання рiвних виходiв при рiзних комбнацiях входiв; аналiзуються рiзнi комбiнацiї входiв при заданiй величинi витрат; будується крива «затрати-випуск», яка показує, якими повиннi бути витрати, що забезпечують заданий рiвень виходу.

При застосуваннi функцiонально-вартiсного аналiзу за критерiй приймається собiвартiсть аналiзованого виду продукцiї.

Розглянутi пiдходи є спрощеними, оскiльки в реальностi ефективнiсть складних систем – це багатопараметрична функцiя i для їх вiдображення застосовують багатомiрнi моделi. З таких моделей частiше всього використовують адитивнi й мультиплiкативнi багатомiрнi функцiї корисностi. Узагальнена форма адитивної функцiї корисностi має вигляд (1):

(1)

де – функцiя корисностi j-го варiанта;

Pi, – вага i-го чинника;

fj(хi) – оцiнка корисностi j-го варiанта по i-му чиннику.

Узагальнена форма мультиплiкативної функцiї корисності (2):

(2)

Оцiнки fj, як правило, одержують експертним шляхом, але можуть задаватися i аналiтично, а саме затосуванням придатної апроксимацiйної функції.

Зауважимо, що адитивна функцiя слабо реагує на змiни властивостей з малими оцiнками корисностi; мультиплiкативна, навпаки, дуже залежить вiд змiни властивостей з малими значеннями оцiнок корисностi. Вибiр тiєї чи iншої форми надання функцiї корисностi досить суб’єктивний. У цiлому проблема побудови багатомiрної функції корисностi подiбна до проблеми узагальнення суджень експертiв при одержаннi експертної оцiнки.

Подiбнi проблеми виникають i при застосуваннi функцiонально-вартiсного аналiзу, оскiльки при цьому треба дати оцiнку корисностi рiзним функцiям, що об’єктивно зробити досить складно (практично неможливо). Тому застосування функцiонально-вартiсного аналiзу часто приймає характер багатомiрної функцiї корисностi й кiнцевi оцiнки також носять суб’єктивний характер.

Оцiнити i вибрати з багатомiрних варiантiв прийнятний дозволяє багатомiрне шкалювання, застосування якого до складних систем пов’язане з використанням апарату теорiї нечiтких множин, побудовою вiдношень нечiткого надання переваг i нечiтких множин Парето.

Методи прийняття рiшень розвивалися шляхом створення ефективних людино-машинних процедур прийняття рiшень, що дає змогу проводити оцiнку варiантiв за багатьма критерiями.

Отже, передбачення змiни величини параметрiв аналiзованої системи чи її розвитку в цiлому здiйснюються на основi виявлення i розпiзнавання ситуацiї, ретроспективної оцiнки стану аналiзованого об’єкта i досягнутого рiвня; виявлення основних тенденцiй розвитку об’єкта i взаємодiючих систем; формування концепцiй прогнозу, визначення найреальнiших параметрiв розвитку; формування структури прогнозу, оцiнювання його рiвня i значимостi.

Таким чином, проведення аналiзу, який передбачає реалiзацiю стадiй розпiзнавання, дiагнозу i прогнозу, забезпечує виявлення й об’єктивну оцiнку впливу окремих чинникiв на змiну результативної ознаки, адекватнiсть управлiнських заходiв з розв’язання проблем. При цьому треба враховувати, що оцiнювання впливу окремого чинника на формування певної ситуацiї можна зробити при фiксованому значеннi iнших; рiзнi поєднання чинникiв, як правило, дають рiзнi результати, а в соцiально-економiчних системах часто поєднання навiть однакових чинникiв може призвести до рiзного результату; змiна окремого чинника не завжди призводить до аналогiчної (передбачуваної) змiни результату; змiна величини чинника понад допустиму межу призводить до виникнення небажаних ситуацiй у життєдiяльностi соцiально-економiчних систем, якою є ринок.

З вищевикладеного ми бачимо один iз багатьох пiдходiв до створення системи аналiтичного монiторингу. За традицiйного пiдходу до монiторингу наголос робиться на послiдовнiсть виконання таких основних його процедур:

- визначення цiлей i об’єкта спостереження;

- обстеження видiленого об’єкта спостереження;

- складання iнформацiйної моделi для об’єкта спостереження;

- вимiрювання параметрiв об’єкта спостереження;

- оцiнка стану об’єкта спостереження та iдентифiкації його iнформацiйної моделi;

- прогнозування змiни параметрiв об’єкта спостереження;

- надання iнформацiї у зручнiй для користувача формi i доведення її до споживача.

За результатами монiторингу:

- дають кiлькiсну оцiнку змiни параметрiв об’єкта спостереження;

- виявляють причини змiни цих параметрiв і оцінюють наслiдки таких змiн;

- обґрунтовують заходи з виправлення негативних ситуацiй для зменшення можливого збитку або актуалiзують можливостi для закрiплення пiдприємства на ринку певного товару.

Система аналiтичного монiторингу, не заперечуючи дотримання усталеної послiдовностi процедур, передбачає оперативнiше, а саме за слабкими сигналами, виявлення ситуацiй, якi змiнюють параметри об’єкта спостереження. Полегшує таку оцiнку i вибiр прийомiв, якi в умовах обмеженостi iнформацiї дають змогу одержати бiльш-менш реальну оцiнку ситуацiй та пiдвищити якiсть моделювання аналiзованих об’єктiв, процесiв, явищ, результатiв, коли ми можемо заздалегідь визначитися iз можливими змiнами та наслідками таких змін.

Таким чином, система аналiтичного монiторингу зорiєнтована на створення передумов пiдвищення оперативностi прийняття заходiв щодо вирiшения ситуацій. Саме врахування слабких сигналiв пiдвищує обiзнанiсть аналiтикiв про ринкову ситуацiю i створює умови для превентивних заходiв i розробки адаптивних рiшень. Це дає змогу виграти час i зробити запас мiцностi порiвняно з конкурентами.

Висновки і пропозиції. Свiтова економiчна криза ще раз засвiдчує про несвоєчаснiсть упереджувальних заходiв щодо її недопущення чи пониження негативних наслiдкiв. Це пiдтверджує, що аналiтики і менеджери не володiють iнформацiєю про реальнi процеси в економiцi, а отже їх висновки і дії були запiзнiлими i низькорезультативними. Тiльки обiзнанiсть iз можливими змiнами є передумовою для своєчасного прийняття необхiдних управлiнських рішень, що пiдвищує розумiння ринкових трансформацiй і адаптивнiсть суб’єктiв господарювання до динамiчних змін ринкового середовища. Саме цьому i повинна слугувати система аналiтичного монiторингу, яку можна розглядати як цiлiсний функцiонально i структурно збалансований процес, що ґрунтується на синтезi знань та практичних навичок аналiтикiв i менеджерiв та, використовуючи слабкi сигнали, допомагає оперативно виявляти й оцiнювати фактичнi та можливi змiни параметрiв об’єкта спостереження i приймати превентивнi управлiнськi рiшення, що максимально понижує ризиковiсть вiд їх реалiзацiї та пiдвищує ефективнiсть врахування в управлiннi змiн ринкової ситуацiї.

Список використаних джерел

1. Гаркавенко С. С. Маркетинг / С. С. Гаркавенко. – К.: Лiбра, 1996. – 384 с.

2. Грабовецький Б. С. Економiчне прогнозування i планування / Б. С. Грабовецький. – К.: ЦНЛ, 2003. – 188 с.

3. Ларичев О. И. Наука и искусство принятия решений / О. И. Ларичев. – М.: Наука, 1979. – 200 с.

4. Маккей Х. Как уцелеть среди акул: (Опередить конкурентов в умении продавать, руководить, стимулировать, заключать сделки) / Х. Маккей. – М.: Экономика, 1992. – 172 с.

5. Петровська Т. М. Балансовi моделi ринку продукцiї вівчарства / Т. М. Петровська // Облiк i фiнанси АПК. – 2009. – № 2. – С. 24-31.

6. Савчук В. К. Аналiз господарської дiяльностi сiльськогосподарських підприємств / В. К. Савчук. – К.: Урожай, 1995. – 328 с.

7. Ситник В. Ф. Iнтелектуальний аналiз даних (дейтамайнiнг) / В. Ф. Ситник, М. Т. Краснюк. – К.: КНЕУ, 2007. – 376 с.

8. Современный маркетинг. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 256 с.

9. Цiна, витрати, прибутки агровиробництва та iнфраструктура продовольчих ринкiв / за ред. О. М. Шпичака. – К.: УЕА, 2000. – 585 с.

10. Якокка Л. Карьера менеджера / Л. Якокка. – Минск: ООО ,,Попури”, 2001. – 416 с.